Внутрішня порожнеча та емоційна нестабільність при межовому розладі: що відбувається з мозком

Чому у людей, які страждають на межовий розлад або на межові стани, нерідко виникає відчуття внутрішньої порожнечі, яке може змінюватися сильною емоційною нестабільністю?

Такі симптоми можуть дуже лякати як самих людей, так і їхнє близьке оточення, тому що вони здатні змінюватися різко і переживатися як неконтрольовані. Більшість людей, які живуть із межовим розладом, або їхні близькі, відчувають розгубленість і роздратування, стикаючись із цими станами.

У цій статті я хочу пояснити, чому так відбувається. Тому що з мого досвіду розуміння процесу є великою частиною нормалізації, а нормалізація того, як функціонує ваш мозок, є необхідною складовою одужання.

Так, я вірю в те, що межовий розлад особистості можна лікувати, і саме цим я займаюся як психотерапевт у роботі зі своїми клієнтами. Не дешево, але ефективно.

Як працює мозок межової людини?

Давайте розбиратися, що відбувається на рівні нейробіології. Для мене, як для клінічного експерта, завжди важливо спиратися на те, що можна виміряти, тому що саме це дає відчуття опори, бази й стабільності - не лише моїм клієнтам, а й мені як спеціалісту.

Якщо дуже коротко описати, яка саме «поламка» спричиняє такі феномени, як внутрішня порожнеча та емоційна нестабільність, це можна звести до простої метафори: сильний газ і слабкі гальма, як у машині.

Нейробіологічні дослідження межового розладу особистості показують дисбаланс між лімбічними структурами головного мозку, які запускають емоцію значно швидше, ніж у інших людей (зокрема мигдалина), та префронтальними зонами кори головного мозку, які, за задумом, мають пригальмовувати реакцію і запускати критичність щодо власних думок і поведінки.

У нормі ця система працює достатньо добре. Але у людей із межовим розладом - переважно внаслідок травматичного досвіду в дуже ранньому віці - вона функціонує інакше. Система, яка запускає інтенсивну емоційну реакцію, вмикається занадто швидко і надто потужно, а система гальмування не встигає регулювати цей процес.

До чого тут тоді дитинство?

Саме так працює мозок маленької дитини до двох років. І саме в цьому віці на біохімічному рівні фіксується механізм запуску емоційної та тілесної реакції у людини з межовим процесом.

У цьому віці прив’язаність виконує функцію не просто побудови стосунків, а виживання. Саме так формується патерн, у якому людина з межовим розладом сприймає порушення контакту й стосунків як загрозу для життя і реагує на це і фізично, і емоційно — через паніку та гнів.

Це пам’ять того віку, коли дитина була фізично залежною від дорослих на рівні виживання і сприймала втрату контакту з ними як загрозу власному існуванню.

Ще трохи цікавого

Окрім цієї специфіки роботи головного мозку, важливо говорити і про здатність мозку до компенсації втрачених або неповноцінних функцій. Неповноцінна регуляторна функція кори частково компенсується мережею соціального пізнання та інтерпретації.

Іншими словами — відчуттям у людей із межовим розладом, що вони «читають думки», і впевненістю в тому, що вони правильно інтерпретують поведінку інших. Саме ці інтерпретації часто підсилюють афект, і робота з ними є великою частиною психотерапевтичної роботи з межовим розладом особистості.

Якщо ви живете з межовим розладом особистості, поруч із людиною, яка його має, або працюєте з такими клієнтами, я запрошую вас у терапію та на супервізії.